Фото: Зоряна Стельмах
Шеф-редакторка LB.ua Cоня Кошкіна, генеральний директор YASNO Сергій Коваленко, колишній очільник ‘Укренерго’ Володимир Кудрицький, голова правління НАК ‘Нафтогаз України’ Сергій Корецький (праворуч)
«Графіки не відключень, а включень, бо світла більше немає, ніж воно є»
Лише через 9 днів після попередньої серйозної атаки Київ зміг повернутися до планових відключень світла. І знову йдуть морози. Що це для нас означає і наскільки стане захисту, враховуючи вже проведені ремонтні роботи?
Сергій Коваленко: Київ повернувся до хоч якогось планування. Звісно, це не ті графіки, до яких ми звикли. Це важка історія, бо з 9 січня місто живе у невизначеності. І, звісно, що клієнтам, в першу чергу, населенню, але й бізнесу, важко планувати своє життя. Тому команди «Укренерго», команди мереж в цілому вигадали таку історію, ми називаємо це графіки включень, тому що з точки зору генераційного дефіциту у місті Києві це неможливо назвати графіками відключень, бо світла більше немає, ніж воно є.
Ну, і графіки ці досить жорсткі, бо коли знижується температура, дефіцит зростає. За чотири роки усі вже вивчили: чим нижча температура, тим більше споживання. Крім того, дуже погана ситуація в окремих районах Києва — це частина Лівого берега, Троєщина, Деснянський район. Тому що там проблема з опаленням, і люди зі зрозумілих причин приходять до розетки, починає рости навантаження, горять кабелі, горять горять ТП-шки (трансформаторні підстанції. — С.К.) — коло замикається.
Ну, і якщо глянути в цілому, обстріли ж не припиняються: Дніпро, Одещина, Сумщина, Чернігівщина…. Якщо ми дивимось на всю енергосистему, обстріли продовжуються завжди і, звісно, це не додає і стійкості. Тобто ситуація досить специфічна, я б назвав її важкою.
Фото: Зоряна Стельмах
генеральний директор YASNO Сергій Коваленко ( у центрі)
«Деяке нафтогазове обладнання захистити неможливо»
Говорячи про захист, ми здебільшого маємо на увазі електроенергетику, а чи споруджувалися подібні захисні конструкції для об’єктів газовидобутку, компресорних підстанцій, інфраструктури зберігання газу? І наскільки зараз, бодай найважливіша, інфраструктура «Нафтогазу» фізично захищена?
Сергій Корецький: Деталі не буду, звичайно, говорити, тому що це конфіденційно. Але великі компресорні станції або нафтогазове обладнання переробки, очистки, сепарації, його захистити або інколи неможливо, або суттєво-суттєво важче. Безумовно, є фізичний захист першого рівня, перший+. Є РЕБ. Багато робимо речей спільно з військовими щодо активного захисту, допомагаємо активно. Але сказати, що це захист, який на 100 % здатен захистити, не можу. На жаль. Це комбінована робота і комбіновані зусилля пасивного, активного захисту, радіоелектронної боротьби тощо.
Тисячі ракет і дронів з початку війни, особливий акцент — на минулий 25-й рік, дві масовані хвилі атак у лютому і у жовтні, завдали суттєвого руйнування внутрішнього видобутку. Суттєві втрати заміщуємо імпортом газу, величезні обсяги — 5,7 млрд кубометрів газу — було імпортовано минулого року. Продовжуємо імпортувати і зараз для того, щоб мати стабільний синхронний графік постачання, диверсифікували суттєво канали поставки газу. Бо задача — вижити, вистояти і забезпечити людей теплом, газом і газом для виробництва електроенергії.
За яких умов можуть будуть введені графіки подачі газу на кшталт графіків світла? Наскільки все має стати погано?
Сергій Корецький: Робити будь-які прогнози — річ невдячна. Але ви зараз говорите про якийсь апокаліптичний сценарій.
Фото: Зоряна Стельмах
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький
Ну, те, що зараз відбувається зі світлом, донедавна теж вважалось апокаліптичним.
До сьогоднішнього дня люди ж не відчували ніяких відключень, зупинок тощо. Це все рутинна, щоденна, сумлінна робота стотисячного колективу спільно з урядом — залучення коштів для імпорту, забезпечення захисту, процес відновлення. Він, безумовно, тривалий, важкий, капіталоємний, але крок за кроком, у сухому залишку, ми змогли забезпечити безперебійне постачання без будь-яких графіків, будь-яких відключень. Будемо робити все для того, щоб так було і далі.
«Енергосистема у жорстких обмеженнях, але під контролем»
Володимире, не так давно ви спілкувалися у закритому форматі з народними депутатами, з зустрічі вони потім виходили, мʼяко кажучи, з депресивними настроями.
Що з того ви можете озвучити зараз? Дефіцит у січні — для розуміння масштабів руйнувань — сягав 7-8 ГВт. Скільки часу піде на те, щоб повноцінно відновитися, і що для цього потрібно?
Володимир Кудрицький: Я не вважаю, що ми знаходимося в якійсь ситуації, з якої неможливо вийти, чи на нас чекає якась катастрофа, колапс. Навпаки: наша найскладніша зима з точки зору системи, не з точки зору індивідуального домогосподарства, де немає світла по 15 годин чи опалення по три дні, а саме з точки зору системи, була у 22 році. Тоді було набагато страшніше — це єдиний раз, коли енергосистема України була в повному блекауті. Усі атомні станції зупинилися, практично зупинилося виробництво електроенергії.
Тоді диспетчери «Укренерго» зібрали систему за 13 годин. Але найголовніше, що після того таких ситуацій не було допущено, і система, навіть з супергострим дефіцитом, коли споживати б хотілося 18 000 МВт, а доступних для виробництва є тільки 11, знаходиться під контролем. В жорстких обмеженнях, з дуже великим дискомфортом для побутових споживачів і для бізнесу, але під контролем. Тобто зробити так, щоб її виключити на три тижні і колапснувся фронт, ворогу не вдавалося. Не вдається і, я впевнений, не вдасться. Це перша теза, щоб з трагічного настрою перейти в реалістичний.
Фото: Зоряна Стельмах
Колишній очільник Укренерго Володимир Кудрицький ( у центрі)
В українській енергосистемі є зараз 15-17 електростанцій, які забезпечують 85+ % усього виробництва електроенергії. Коню зрозуміло, що, маючи виробництво десятків ракет в місяць, тисячі «шахедів» і концентруючи удари на таку невелику кількість об’єктів, росіяни можуть пошкодити їх. Атомні станції безпосередньо вони не атакують, але атакують підстанції «Укренерго,» які забезпечують видачу потужності з цих атомних станцій. Таким чином вони собі збільшують задачу з трьох АЕС до умовних 12-15 підстанцій, але все одно це 20-25 об’єктів, які вони систематично атакують. І тому ми маємо цей дефіцит.
Президент озвучив: ми виробляємо 11 000 МВт, а ввечері споживати хочемо 18. Що таке цей дефіцит? Це, грубо кажучи, з тих 11 тисяч у нас декілька тисяч споживає «критичка» і втрати в мережах. Це теж треба розуміти: це — фізичне явище, коли ви транспортуєте електроенергію, і не вся вона доходить до кінцевого споживача. Вона втрачається на нагріванні, умовно кажучи, проводів дорогою. І ці втрати — це теж умовні 20 % електроенергії, яка до нас не доходить. Відповідно, те, чим оперують диспетчери «Укренерго» і обленерго, це дуже невеликий прошарок електроенергії, який після втрат, після критичної інфраструктури, можна розподілити між споживачами — індустріальними або промисловими і домогосподарствами. Тому у нас, як у побутових споживачів, при дефіциті 7 ГВт з 18 може бути 15 годин без світла з 24. Тому що це нелінійна пропорція.
Відповідно, що на нас чекає? Нас чекає те саме, що й зараз, поки морози не відступлять. Ворог буде користуватися морозом для того, щоб атакувати енергосистему. Для нього це золотий час, тому що споживання на максимумі. Ефект від цих атак величезний, передовсім — на побутових споживачів. І він буде намагатися використати цей час.
У березні буде потепління, ми перейдемо через нуль. Споживання впаде з 18 000, умовно, до 15-14 ввечері. І у нас — важливий фактор — почнуть працювати сонячні електростанції, які зараз практично на нулі. І оці сонячні електростанції дадуть змогу в денні години розвантажити гідрогенерацію, яка зможе накопичувати води вдень, на вечір зливати цю воду і покривати піки споживання. Тобто, грубо кажучи, до нас додасться мінімум пару черг невідключених споживачів.
Якщо росіяни будуть мати ресурс продовжувати таку інтенсивність, як зараз, то скоріш за все, в графіках ми будемо сидіти і при більш теплій погоді, але ці графіки не будуть такими, як зараз. Вони будуть більш-менш помірними.
Якщо росіяни оцінять, що ефективність цих атак не співставна з тим ресурсом, який вони на них витрачають, а тільки на «шахедну» програму вони викидають до трильйона рублів на рік, це 3 % їхнього бюджету, то вони можуть ці обстріли припинити у звʼязку з нижчою їх ефективністю, ніж узимку.
Фото: Зоряна Стельмах
Шеф-редакторка LB.ua Cоня Кошкіна, генеральний директор YASNO Сергій Коваленко, колишній очільник ‘Укренерго’ Володимир Кудрицький, голова правління НАК ‘Нафтогаз України’ Сергій Корецький (праворуч)
Володимир згадав про тотальний блекаут 22 року, але уряд ініціював спорудження фізичного захисту на трансформаторних підстанціях обленерго лише восени 25-го року. Чому? І чи встигли взагалі щось побудувати і захистити?
Володимир Кудрицький: Одне з моїх улюблених питань. Я на нього іноді відповідаю, навіть коли мене не запитують про нього. Це помилка. Управлінська помилка. В 23 році влітку доручили «Укренерго» і Агентству з відновлення споруджувати захист на підстанціях «Укренерго». Захист трансформаторів — це той найбільш цінний, найбільш вагомий елемент електричної інфраструктури, який є ціллю для «шахедів» перш за все, тому що «шахеди» — наймасовіша зброя. 50-ма ракетами, якими росіяни атакують енергосистему, вони не можуть зараз розвалити нам достатню кількість трансформаторів для того, щоб ми реально відчули проблеми. Для цього вони застосовують «шахеди».
Такі ж трансформатори мають електростанції: атомні, теплові, які працюють на вугіллі, ТЕЦ Києва, ТЕЦ Харкова, гідроелектростанції і багато підстанцій обленерго, які мають менші за масштабом, але теж трансформатори з аналогічною функцією. Чому тоді не почався захист інших, скажемо так, енергооб’єктів? Це помилка. Помилка.
Він розпочався тільки в кінці 25-го року і я, не маючи доступу до закритої інформації, з усією впевненістю, як людина, при якій побудовано порядка 65 таких укриттів за час моєї каденції в «Укренерго», кажу: нічого не побудовано. Чому?
Тому що ролаут, або цикл будівництва таких укриттів, — це шість місяців оптимістично і до року, якщо у вас працюючий об’єкт, стиснені умови, ви не можете щось відключити, складні ґрунти абощо. Тобто це реально нам допоможе наступної зими. Це теж треба розуміти.
Якщо ця програма буде виконана, росіянам доведеться шукати більш складний шлях до атаки на наші, в тому числі і електростанції, тому що просто так літати і розвалювати «шахедами» умовно «Тріпольку», у них уже не вийде.
Сергію, які реально обʼєкти може захистити «Нафтогаз»?
Сергій Корецький: Трансформатор — це зрозуміліший пристрій. Що таке газова інфраструктура? Є частина підземних трубопроводів. Якщо ми говоримо про наземну інфраструктуру, це 9, 14, 22 м обладнання, яке потребує безперервного повітрозабору, безперервного, тобто його не можна закрити в якийсь шелтер. А далі виходить високотемпературні вихлопні гази, які 650° за Цельсієм. Як його закрити? Я вже мовчу про висоту. З точки зору технологічного безперебійного процесу, закрити те, звідки виходить 650°, неможливо.
Фото: Зоряна Стельмах
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький
Тому є комбінована робота, яка активно проводиться. Ще раз кажу: перший рівень, перший рівень+ — ми робимо предетаційні екрани. Це дає шанс. Не захищає, але дає певний шанс від, як мінімум, «шахедів». Захиститися від балістики, ракет доволі складно. Радіоелектронна боротьба працює, але вона безкінечно змінюється і вдосконалюється ворогом також. Були ж 8-канальні, 16-канальні, зараз, напевно, всі чули про «Старлінки» на «шахедах». Відповідно, це зовсім інша радіолокаційна боротьба, інші засоби. Це постійна гонитва озброєнь. Ми тільки зараз під час війни зрозуміли, що це має значення. Технологічність суттєво підвищується, ворога, на жаль, не можна недооцінювати, він модернізується. Ми повинні просто адекватно і швидко реагувати, що, в принципі, ми крок за кроком робимо.
За оцінкою Мінекономіки, не вистачає приблизно 100 млн доларів в Україні на імпорт газу. З яких ресурсів цю суму можна покрити? Чи можуть це бути внутрішні ресурси НАК «Нафтогазу»?
Сергій Корецький: Якщо ви бачили, потім міністр економіки дав уточнення до цієї заяви: 100 млн — це невеличкий залишок з 1,9 млрд євро, які були потрібні під час опалювального сезону, коли протягом жовтня і листопада російські терористи розвалили нам суттєво газовидобуток і газозберігання.
Це додатково до тих 5,7 млрд кубометрів, які ми закачали, дякуючи партнерам, дякуючи уряду, тому що була ін’єкція з Резервного фонду як компенсація ринкових цін (ринкові ціни набагато вищі за ті, за якими «Нафтогаз» постачає газ населенню). Так от, спільними зусиллями — ЄБРР, Європейського інвестиційного банку, українських державних банків, норвезького уряду, який виділяє гранти — всіма цими зусиллями сукупно було покрито майже 3 млрд доларів під час підготовки до опалювального сезону. Потім, після руйнувань в жовтні-листопаді, виникла додаткова потреба, щоб безперебійно пройти опалювальний сезон. Так от, 1,8 млрд було так чи інакше покрито, залишалось 100 млн. Це вже невелика проблема.
Фото: Зоряна Стельмах
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький
Чому ми майже не використовуємо Південний коридор для імпорту газу — порти Молдови, Греції?…
Сергій Корецький: Чому не використовуємо? Використовуємо. Незабаром привеземо новий корабель американського LNG, про що з радістю повідомимо.
Я сказала «майже» – не в повному обсязі.
Диверсифікація відбулася по всіх каналах. Через певні — потужності навіть були збільшені, дякуючи партнерам. Відповідно, зараз всі чотири канали більшою чи меншою мірою, але задіяні. Просто вони по часу розійшлися в пріоритетах.
«У 52 % киян не зменшилось споживання електроенергії. Десь 26 % встановили собі екофло, батареї абощо»
Наприкінці минулого року премʼєр-міністерка Юлія Свіриденко розпорядилася переглянути списки заборонених до відключення обʼєктів. Завдяки чому, за кабмінівською статистикою, вивільнився 1 ГВт електроенергії для потреб населення. Система це відчула?
Сергій Коваленко: Тут математика проста. У нас «критичка» займає в залежності від міста — десь 20-25 %. В Києві її може бути більше, бо більше адміністративних і спеціалізованих служб, але в цілому вона незмінна.
Оця акція була направлена на що? Щоб передивитись, може, хтось зайвий потрапив до цього списку чи не дуже і критичний. Що відбувається далі? Коли в тебе є 10 чи 11 гВт, наприклад, ти трішки менше залишаєш на «критичку» і трішки більше залишається на розподіл серед населення і промислових споживачів.
З’явився новий список критички, яку не можна відключати, якщо немає якихось аварій. І якщо кажуть, що гігават вивільнено, я не можу підтвердити чи якось подискутувати з цією цифрою, бо не бачу цифру по всій країні, він пішов на розподіл серед всіх споживачів промислових та побутових.
Фото: Зоряна Стельмах
Генеральний директор YASNO Сергій Коваленко
Те, що зараз переживає Київ, Харків пережив минулого року. Шириться історія про Житомир, який зумів вибудувати відносно автономну систему. Чому це не було зроблено у столиці? Чи дійсно приклад Житомира є таким успішним? І які конкретно кейси іншим українським містам варто наслідувати? А які не вийде суто технічно?
Сергій Коваленко: Я більше працюю з клієнтами, з кінцевим споживачем чи промисловістю. Якщо ми подивимось на бізнес, там, де було можливо, за декілька цих років, вони за технологічної можливості вже можуть працювати майже на 100 % автономно.
Коли кажуть про підготовку, я б розглядав її по контуру — воєнна, міська, тепло, бізнес. Ми можемо сходити в кафе, в салон краси, ще кудись. Воно працює. Що це означає? Що бізнес підготувався. Десь краще, десь гірше, але, на мій погляд, це теж важлива частина підготовки.
І так, і ні. Маленьким бізнесам дуже важко – ті ж салони, невеличкі кафе, часто вони змушені закриватися або переходити на скорочений графік роботи. Бо навіть якщо ти вирішив питання зі світлом, то з водою вже нічого не зробити.
Сергій Коваленко: Якщо ми кажемо про населення, зараз — критична ситуація, так? Почала з’являтись статистика, історії, хто як підготувався. Вже в грудні почалися обстріли, після чого пішли суттєві відключення. Можу сказати, що у 52 % киян не зменшилось споживання електроенергії. За нашими емпіричним дослідженням, десь 26 % встановили собі екофло, батареї абощо.
Фото: Зоряна Стельмах
Шеф-редакторка LB.ua Cоня Кошкіна, генеральний директор YASNO Сергій Коваленко, колишній очільник ‘Укренерго’ Володимир Кудрицький, голова правління НАК ‘Нафтогаз України’ Сергій Корецький
Це ті, хто можуть собі це дозволити. Але таких людей не так вже й багато.
Сергій Коваленко: Я кажу про те, що чим більше ланок підготуються, тим менший сегмент залишиться без підготовки.
От я живу в «електричному» будинку. Тобто теплоносій подається на будинок, але якщо немає електроенергії, він не доходить до верху. У міста є програма компенсацій. Якщо ти встановив генератор плюс ДБЖ, коли немає електроенергії, він заживлюватиме насос, і тепло буде підніматися на 16-й чи 12-й поверх. Конверсія за цією програмою прям дуже мала. Прям дуже. Я би почав з цього боку, бо ми ж не окремо живемо, ми живемо у будинку, на території, в країні…
Володимир Кудрицький: Я трішки насиплю цифр, а ви самі зробите висновки про Житомир, Київ, Харків і решту.
Київ споживає в мінусову погоду, коли —10, —15, до 2000 МВт. Оця децентралізована генерація, як правило, — це контейнеризовані газопоршневі станції 2,3 — 2,5 МВт. Тобто Києву для того, щоб покрити пік свого споживання, треба, грубо кажучи, в районі 800 таких контейнерів. Нещодавно ми обговорювали новину, що вісім уже монтуються. І всі кажуть, що це дуже погано, що у Києві немає децентралізованої генерації, а от в Харкові вона є.
Значить, Харків споживає менше, ніж Київ, — до 700 МВт в стрибку. Процент покриття децентралізованою генерацією вищий, але він все одно не буде перевищувати умовних 10 %.
І після всіх цих розмов і селекторів, і ставок, і всіх потужних нарад, про те, що Київ погано готувався на 2 %, а Харків — молодці, прилетіло, на превеликий жаль, вчергове у Харків, і 80 % міста знов було без світла.
Фото: Зоряна Стельмах
колишній очільник Укренерго Володимир Кудрицький
Тепер балада про Житомир. Житомир споживає 250-280 МВт в таку морозну погоду ввечері, на піку споживання. Нещодавно пройшла новина, що цілих 2 МВт Житомир встиг поставити. Я особисто знаю про деякі приватні проєкти обсягом, умовно, 10 МВт. Всі ці міста з точки зору розгортання децентралізованої генерації зробили від 2 до 10 %. Давайте ми не будемо розбиратися, хто з них чемпіон, тому що тут чемпіонів, на жаль, немає.
У нас децентралізована генерація на кінець 24-го року, за даними Міненерго, була гігават. На середину 25-го року — 2,4 гігавати. Коли звільнили Галущенко і Грінчук, виявилось – 600 МВт. Тому у нас є віртуальні мегавати, їх дуже багато. У нас є реальні мегавати, і їх критично мало.
У нас є національна проблема. Вона полягає в тому, що у нас 15 електростанцій, в які прилітає балістика, крилаті ракети і «шахеди» сотнями і тисячами. І у нас розгортання цієї децентралізованої генерації, якої треба тисячі малих електростанцій, відбувається повільно. Тому ще декілька років, на жаль, буде системний дефіцит в енергосистемі.
«Мати величезні електростанції, які забезпечують 3, 5, 7 % твого балансу, в які прилітають дві ракети, і вони виключаються, це надзвичайно небезпечно»
Геннадій Чижиков, глава Торгівельно-промислової палати: Давайте забіжимо вперед: ми будемо децентралізовувати енергетику чи прийдуть великі іноземної компанії і разом з «Укренерго « і ще з якимись двома-трьома монстрами монополізують ринок?
Фото: Зоряна Стельмах
глава ТПП Геннадій Чижиков
Володимир Кудрицький: Ми будемо децентралізовувати. Ба більше, я впевнений, що західні країни будуть достатньо розумними і теж це робитимуть.
Мати величезні електростанції, які забезпечують 3, 5, 7 % твого балансу, в які прилітають дві ракети, і вони виключаються, це надзвичайно небезпечно в сучасному світі. Вся енергетика сьогодення будувалася з 40-х, умовно, по 90-ті роки: великі електростанції, які економили на ефекті масштабу, будувалися під енергоємну промисловість, не тільки в Радянському Союзі, на заході так само. І, відповідно, всі жили на ефекті масштабу.
Зараз ситуація інша. Сучасні технології дозволяють будувати більш ефективні малі електростанції, які будуть навіть дешевшими, але плюс додається оцей військовий ризик.
Якщо Україною будуть управляти хоч мінімально притомні люди, їм ніколи не прийде в голову після чотирьох років жаху і намагань розбити енергосистему, будувати знову тисячамегаватні електростанції. Це треба бути просто альтернативно обдарованими людьми, щоб це робити.
Буде мережа невеликих електростанцій. Вони використовуватимуть різні технології для виробництва електроенергії. У нас є супердешеві зараз відновлювальні джерела. Вони супердешеві з точки зору маржинальних витрат. Нічого не треба платити за вітер, який дме, за сонце, яке світить, з якого ти виробляєш електроенергію. І все, що потребують ці джерела — швидких маневрених допоміжних об’єктів, таких як, battery storage (установки зберігання енергії) і швидкі газові електростанції. Ось вам комбінація, яка є майбутнім України і яка є майбутнім будь-якої притомної енергосистеми принаймні західного світу.
Фото: Зоряна Стельмах
Колишній очільник Укренерго Володимир Кудрицький
Сергій Коваленко: Я би ще додав: на жаль, через війну, але ми дуже швидко рухаємося у напрямку енергонезалежності з точки зору бізнесу. У всьому світі говорять про енергоефективність, у нас додалася ще й енергонезалежність.
Бізнеси де-факто перейшли з ролі споживача у роль гравця ринку. Спочатку хтось побудував собі сонячну станцію на 200 кВт. Потім він каже: «Що ж я буду споживати вдень тільки 200 кВт, у мене виробництво працює до 23:00». Він починає доставляти BESS (комплекс, який поєднує виробництво енергії з сонячного світла та її зберігання у високоефективних батарейних системах. — С.К.). А потім: «Дивись, я вже можу грати на ринку електроенергії, треба інвестувати в програмне обладнання». Ти ставиш йому програмне обладнання, і він зі своїми 200 кВт, плюс мережа, плюс батарейка починає бути повноцінним гравцем ринку.
В нас поки немає реформи на ринку кінцевого споживача, але тисячі бізнесів стають повноцінними учасниками ринку. І цю машину вже не зупиниш. Тому, мені здається, ми точно підемо у децентралізовану енергетику. Вона матиме більше гравців, підвищену конкуренцію, починаючи від ціни, закінчуючи споживачем, і це буде гарно для системи. Вона матиме стійкість. Я впевнений, що альтернативи тут немає.
Сергій Корецький: Теж хочу додати про майбутнє.
Фото: Зоряна Стельмах
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький
Безумовно, зараз головна задача — вижити, вистояти і зберегти енергетичну стабільність в тих умовах, в яких ми живемо і працюємо. Але 15-20, Х відсоток часу ми зобов’язані витрачати на проєкти розвитку, на пошук партнерів, на розробку нових спільних проєктів. Є такий якийсь стереотип: коли війна закінчиться, нам насиплють коштів. Так не буде. І це помилка і приватного, і інших бізнесів, коли є якесь враження, що нам хтось щось винен.
Інвестор мислить параметрами окупності, економічних інтересів і гарантованості цих інвестицій. Безумовно, сьогодні під час війни, коли руйнування видні всьому світу, малоймовірно, що будуть активні інвестиції. Проте, те, що є великий перелік переговорних процесів про майбутні проєкти — це факт. Ми приділяємо цьому багато зусиль і часу.
Мета наступна: так звана фізібіліті стадія, економічні моделі, розрахунки, перевірка документів — воно триває дуже довгий період часу. Щоб цей час не витрачати, ми використовуємо його сьогодні. Це може бути дистанційна робота, кімната даних, онлайн підпис договорів про нерозголошення. І цей процес триває. Для того, щоб, коли війна завершиться, діяти негайно і бути на 100 % готовими. А потенціал в нафтогазовому секторі України величезний.
В нас 2 трильйони кубічних метрів запасів різного типу: традиційні, нетрадиційні, Чорноморський шельф. Це найбільші запаси континентальної Європи. Ба більше, за минулий рік група «Нафтогаз» пробурила 149, якщо я не помиляюсь, нових свердловин.
Це найбільша кількість, ніж у всій Європі разом взятій. В Україні знаходиться 50 % всього бурового флоту. Попри війну, обстріли, наші колеги-герої бурять для того, щоб забезпечити енергетичну стабільність, щоб компенсувати втрати, які приносять терористичні атаки росіян на інфраструктуру.
Це за умов, коли потрібно витрачати неймовірні мільярди на відновлення, за дистрибуції тих чи інших дивідендів державі для того, щоб підтримувати військо, бо є величезна потреба державного бюджету в підтримці військ. І паралельно ще й робити розвиток. Так от, за можливості ми робимо те, що можемо сьогодні, але є величезний потенціал для майбутнього розвитку.
«Лише за січень по нафтогазовій інфраструктурі структурі було 15 атак»
Сергій Барбу, оглядач LB.ua: Є інформація про влучання «шахеда» у найбільший резервуар в Україні нафтопровода «Дружба». Наскільки можна зрозуміти, 30 000 тонн нафти вже немає. Що з транзитом, я так розумію, що це словацька частина, — чи він призупинявся, чи триває?
І, як ми бачимо, транзит російської нафти не убезпечує від ударів по нафтопрокачувальній інфраструктурі України, можливо, час припиняти цю дефіляду? Чи планується дострокове припинення контракту, який діє до 2030 року?
Фото: Зоряна Стельмах
Сергій Барбу, журналіст
Сергій Корецький: Лише за січень по нафтогазовій інфраструктурі структурі було 15 атак. Дійсно, є влучання, є руйнування. Я утримаюсь від будь-яких коментарів щодо тих чи інших руйнувань, тому що це питання безпеки. Куди прилетіло, які руйнування і як швидко це можна відновити — це робота групи «Нафтогаз», і ми це робимо усі чотири роки повномасштабної війни. Деталі розкривати не буду. Влучання, є руйнування інфраструктури нафтогазотранспортної, видобувної, зберігаючої — так, є. І ми за можливості їх комунікуємо.
Ніна Южаніна, народна депутатка: У зв’язку з масовим встановленням когенераційних установок, які могли б замінити певною мірою виробництво електроенергії для постачання тепла, чи спостерігаєте ви збільшення споживання газу. І що робити з житловим масивом Троєщина, яка залежать від однієї ТЕЦ і досі залишається без світла й тепла?
Фото: Зоряна Стельмах
Голова Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна
Сергій Корецький: Я — адепт децентралізованої генерації з різного міркувань. Це — стабільність, гнучкість, маневреність, безпека, тому що поцілити ракетами в тисячі установок набагато складніше, ніж в одну велику.
Але це шлях. Він займе роки, та сподіваюсь, що крок за кроком ми це зробимо.
Тепер щодо наших активів. Ми будуємо для себе бекап електроенергії на випадок відключення, попри те, що ми є об’єктами критичної інфраструктури. Зараз ми імпортуємо більше 55 % електроенергії від своїх потреб, щоби послабити тиск на систему, і розбудовуємо резервне живлення своїх власних потужностей, щоби бути максимально незалежними в разі потреби. В разі базового сценарія це можуть бути пікові так звані пікери, які виробляють електроенергію для пікового навантаження.
До речі, уся децентралізована генерація — це по суті приклад того, що відбудова в Україні вже розпочалася. На жаль, через руйнування. Але старі ТЕЦ, збудовані в радянській часи, мали коефіцієнт ефективності до 30 %. Усе, що нове, в комбінованому циклі — до 90% або 50 % чистої генерації електроенергії. Тому ми — практичні контрибьютори цього в цю систему.
Фото: Зоряна Стельмах
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький
Чи виросла реалізація? Так. Виросла реалізація для таких маневрових децентралізованих потужностей. З одного боку, є нові, які споживають більше газу. Але є, на жаль, і зруйновані, які також споживали багато газу і в них зараз споживання впало зі зрозумілих причин.
Сергій Коваленко: Хотів би дати відповідь на питання, що робити з відключеними будинками вже зараз. В цілому ж там проблема не в електроенергії, а в відсутності тепла. І коли накладається ще відсутність електроенергії, ця проблема мультиплікується. Тому перша відповідь — повернення тепла. Якщо тепло не повернеться, прогріти будинки кондиціонерами, маленькими електроприладами майже неможливо.
Щодо темпів повернення тепла, я не відповім. Як і ви, читаю публічну інформацію. На сьогодні, читав, 636 великих будинків залишаються без тепла. Коли повернеться тепло, будинок прогрівається, люди починають менше використовувати електронні прилади, менше аварій, тоді світло більш стабільне. Іншого варіанту немає. Що робить місто з цією проблемою, я не знаю.
Володимир Кудрицький: Щодо теплопостачання Троєщини… Усі ці роки всі знали, що Троєщина і ще декілька житлових масивів залежать фактично від одного централізованого джерела теплопостачання. Це одна з великих київських ТЕЦ.
Так само всі прекрасно знають, що Київ з точки зору електропостачання залежить від декількох магістральних підстанцій, які з мережі передають електроенергію в Київ, трьох ТЕЦ — ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Дарницька і ще двох гідроелектростанцій — одна гідроелектростанція, інша — гідроакумуляційна. От і все. Що було зроблено, відповідаючи на ваше питання, у зв’язку з цим — практично нічого. Це — управлінська помилка.
Фото: Міненерго
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте відвідав київську ТЕЦ, яку атакували росіяни
Був 23-й, 24-й, 25-й рік. Цієї когенерації, або децентралізованої генерації, яка є достатньою для того, щоб заживити, наприклад, жилмасив Траєщина, яку не так легко вразити, як ТЭЦ-6, її немає. Такий факт.
Що зараз роблять відповідно центральна і міська влада — звинувачують одне одного. Міська влада каже, що центральна забрала 8 млрд, тому не могли нічого збудувати. А центральна — що Київ найгірше за всіх підготувався. Хоча насправді у нас немає жодного великого міста, жодного, включаючи обласні центри, яке було хоча б на 50-60 % енергонезалежним.
У нас немає, ще раз хочу підкреслити, достатніх обсягів децентралізованої генерації, які би змогли нам полегшити ситуацію.
Вона тільки почала розгортатися. І коли вже смажений, вибачте, півень клюнув, побігли допомагати бізнесу, залучати якісь інвестиції…
